Пуща-Водиця

Історія

Середньовіччя

«Ліс і бір великий», розташований на околицях давнього Києва згадується в літописах початку XI ст. Згідно з літописами місцина відома з часів Кия, Щека і Хорива. З XI століття згадується як місце князівського полювання (в літописах 1009 −1010 рр. згадується про полювання князя Володимира).

Нова історія

В 1571 році польський король Сигізмунд II Август видав грамоту міщанам на право «в тие пущи входити… и дрова добровольно брати». За вказівкою Петра I в 1724—1725 роках на території заповідної зони було закладено лісове господарство. У 1793 територія була передана у власність Києву як «Лісова дача Пуща-Водиця». У 1794-98 згадувався хутір Пуща-Водиця. Відтоді північно-західну околицю Києва іменують Пуща-Водицею. Її територія відвіку покрита лісом, який довгий час був предметом суперечок Межигірського і Братського монастирів. У 1793 році проблема була розв'язана радикально — Сенат передав місцевість у власність міста. «Міська лісова дача» мала площу 3180 десятини і обслуговувалася (досить недбало) лісовим господарством. В XVI—XVIII століттях ці землі перебували у володінні київських міщан.Значну роль в розвитку дачного селища Пуща-Водиця зіграли в кінці XIX століття київські лікарі Ф. Г. Яновський і Р. Р. Рубінштейн, за ініціативою яких в Пущі були побудовані перші санаторії, а дачі почали знімати хворі. Немало посприяв створенню селища Пуща-Водиця і член Київської міської думи, київський купецький староста Микола Чоколов, який в 1883 році виступив з пропозицією організувати дачну місцевість. Дачне селище з 600 ділянками з'явилося в Пущі-Водиці через десять років, в 1893 року. Селище знаходилося між річками Котуркою і Горенкою і мало 7 вулиць, перетнутих 16 «лініями». Принцип самоврядування селища Пуща-Водиця дійсно нагадував устрій класичного «міста-саду»: ділянки здавалися приватним особам в довгострокову оренду, а власником лісових угідь залишалася Київська міська дума. Площа однієї ділянки становила 2700 м², ділянка забудовувалася протягом двох років з початку оренди, а площа будинку повинна було складати не менше 72 м². Власниками дач в Пущі-Водиці були архітектори Володимир Ніколаєв, Е. Брадтман, фабриканти Я. Ріхерт і І. Снєжко; бував тут і архітектор Владислав Городецький. В 1904 році тут пустили перший трамвай. Цікаво, що назви ліній кондуктора, як правило, оголошували так само урочисто, як оповістять назви станцій на чорноморських курортах Одеси. До речі, місцевість в Пущі на тихій річечці Водиці була не менше значним оздоровчим центром. Учені вважали її природним інгаляторієм, повністю наповненим озоном і киснем, що благотворно впливає на організм людини. Отже недаром тут побудували близько 40 санаторіїв, будинків відпочинку, профілакторіїв і дитячих оздоровчих центрів. До Жовтневого перевороту 1917 року в Пуща-Водиці проходили нелегальні маївки, конференція більшовиків (1907 р.), засідання Київського комітету РСДРП (1911 р.), засідання Всеукраїнського тимчасового партійного комітету (червень 1918 р.). В роки чорної реакції, після поразки революції 1905 — 1907 рр. тут ховалися від переслідувань революціонери. В 1912 р. на одній з маївок в Пущі-Водиці брало участь понад 200 чоловік.

Новітній період

У роки Другої світової війни через лісопарк проходив передній край Лютезького плацдарму. Саме звідси 6 листопада 1943 року на київські вулиці зайшли радянські війська. І як пам'ять про трагічне минуле дотепер на деяких ділянках Пуща-Водицького лісу ще можна знайти воронки від снарядів, зруйновані траншеї і забуті бліндажі. У покинутій гущавині, біля Мостища, Горенки і урочища Гнилий Ліс, існують також редути часів війни 1812 року, а одну з просік у села Лютіж місцеві жителі назвали Кутузовською. Відомо, що в 1806—1810 роках стратег Бородинської битви Михайло Кутузов був військовим губернатором Києва і проводив у цих місцях навчання з місцевим людом, готуючись до оборони міста від наполеонівських військ. За радянської влади тут було розміщено санаторії, будинки відпочинку, піонерські табори. Заклади лікування і відпочинку розміщували як у самому селищі, так і в лісі («Пуща-Озерна», «Лісова поляна»). Показання: активні форми туберкульозу легень, захворювання і наслідки травматичних уражень периферичного відділу нервової системи тощо. Сезон — цілий рік. З 1981 р. отримала статус селища міського типу, 21 вересня 1981 р. підпорядкованого Подільському адміністративному району Києва. 14 березня 2002 селище та селищну раду ліквідували, селище виключили з облікових даних, а його територію приєднали до Оболонського району Києва. В цьому статусі Пуща-Водиця перебуває і зараз.